Життя у невеличкому селі на Любомльщині відроджується завдяки новозбудованому храмові

24.07.2016 / Новини

Протягом останніх п’яти років село Городно відроджується завдяки тому, що тут збудували храм Олександра Невського, дитячу недільну школу при храмі, Свято-Олександро-Невський ставропігійний монастир, храм Святителя Петра, який родом із Волині.

Про це пише “Район.Любомль”.

Є затишна бесідка, будиночок для гостей, інші допоміжні споруди. У процесі завершення – готель для паломників, а також – книгозбірня і краєзнавчий музей.


«Служба відбувається щодня – вранці та ввечері. Це дуже зручно. Адже якщо в людини якась радість або, не дай Боже, горе, вона того ж дня може приїхати до храму і помолитись. Молебень, панахида, день народження, операція в близьких… Щодня тут можна прийняти святе причастя, подати за здоров’я і навіть повінчатися», – розповідає матушка Серафима.

Одна проблема – не завжди є чим приїхати. І якщо дорога до села заасфальтована і без жодної вибоїни, то постійного рейсового автобуса з райцентру Любомля немає.

Перевізники кажуть – невигідно. Але це питання – в компетенції місцевої влади, зокрема сільської і районної, яка може вивчити проблему, коли люди їдуть до храму (а це ранкова служба на 7-му годину і вечірня на 17-ту) та посприяти, щоб транспорт таки був.

Прихожан побільшало через війну на сході

Урочисте відкриття Олександро-Невського храму відбулось у вересні 2012 року, і спочатку планувалося, що тут буде лише приходська церква та недільна школа. З часом митрополит Рівненський та Острозький Варфоломій, який народився в цьому селі і курує розбудову духовного осередку, вирішив відкрити жіночий монастир. Зараз у ньому проживає 7 сестер. Щоранку і щовечора вони відвідують службу Божу. Крім того, доглядають 1,5 гектара городу, а також кіз, курей.

Служать тут 3 священики. Щоправда, немісцеві, приїжджають.

«Рік тому ми хотіли купити тут хату нашому батюшці, не змогли цього зробити, не знайшли вільних. І хоч хат-пусток чимало, але люди не продають, тримають для себе, а зараз узагалі приїжджають сюди дуже часто. Якщо раніше я записувала, скільки людей було на службі, то сьогодні просто зазначаю: людей був повен храм, стояли ще й на вулиці. Збільшилася кількість прихожан і у зв’язку з війною на сході», – продовжує матушка Серафима.

На запитання про стосунки з місцевими жителями жінка відповідає, що вони дуже добрі, люди допомагають поратися на городі, в господарстві, ніколи не відмовляють.

Разом із тим, каже, чимало зловживають алкоголем: як чоловіки, так і жінки. Будівництво храму посприяло тому, що люди частіше почали сюди приходити, тому надіються, що все-таки ставатимуть помаленьку на праведний шлях.

Батьки приходять до церкви, щоб послухати спів своїх дітей

Недільну школу відвідують близько 30 дітей, частина з них – напівсироти або ж із неблагополучних сімей. Монахині завжди пригощають їх смаколиками перед заняттями, а також допомагають одягом та взуттям із сусідньої Польщі, годують. До речі, монастирську випічку тут можна і придбати – вона завжди свіженька, запашна та дуже смачна.

Приходять сюди діти різного віку: від 2 років і аж до закінчення школи. Одна з сестер займається з малюками в сільському дитсадку, придивляється, хто має голос чи гарно декламує вірші – таких обов’язково беруть у недільну школу.

Тут займаються духовними читаннями та співають літургійну службу, організовують виступи вихованців на великі свята, взимку колядують.

А недавно був концерт дітей із недільної школи, і сестри здивувалися, що прийшли незнайомі люди, а виявилося, що це – їхні батьки. Вони й далі відвідують церкву, деякі вже й повінчалися тут.

Паломники частенько залишаються в монастирі на так зване «послушаніє»: перебувають тут певний час, відвідують службу, допомагають по господарству.

«Нам потім телефонують мами 15-річних дівчат-підлітків і дякують. Кажуть, що їхні діти змінились, уже «не сидять» в інтернеті, не ходять на гулянки, стали більш слухняними. Вони просто відвикли за час перебування в нас від того, що заважає жити у духовності та злагоді із собою. Адже тут вони ходять до храму, спілкуються на духовні теми, а зараз, у сезон, допомагають варити варення та виконують іншу роботу. І все це за власним бажанням», – каже матушка.

Ольга БУЗУЛУК

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*