“Я не бачила його давно і була приємно вражена. Той самий гострий розум і миттєва реакція, та сама легка іронія і серйозна поінформованість.А ще – прагнення змін. Ми розмовляли довго і про все. Знайомі 30 років. Маємо що і кого згадати.
Олександр Віталійович Моренко у свої 70+ не боїться вже нічого”, – пише Наталія Камишнікова на сайті РАДАР.
“Звісно, говорили і про вибори.
Моренко з повагою ставиться до діяльності нововолинського міського голови Сапожнікова у перші його 10 років біля керма (із осені 1996-го).
А далі, вважає, в місті почався застій.
Наводить аргументи, факти.
Кому цікаво – дайте знати у коментарях”.
“Моренка знають у місті всі, а його нещодавнє інтерв’ю наробило галасу
А зараз – про те, що мене здивувало найбільше.
Моренко очолював нововолинську освіту з 1990 року. Обрали його самі ж педагоги на загальних зборах таємним голосуванням. Так-так, на зборах.
Можете собі уявити, щоб медики нашої лікарні таємним голосуванням САМІ врешті-решт визначили собі керівника?..
Про вчителів і їхні проблеми Моренко знав усе й навіть більше. Зробив дуже багато, шоб нововолинських випускників цінували навіть у столичних вишах.
Ні, він не святий, святих у Нововолинську серед чиновників нема. І я була його запеклою опоненткою з різних питань, коли працювала в місцевих газетах.
Та минув час, і поважний освітянин, який завжди здавався мені людиною системи й апологетом нашого дорогого Віктора Борисовича, вразив мене наповал:
– А я йому при зустрічі руку не потиснув.
– Чому???
– От і він спитав мене, чому.
А я сказав: “Непорядним людям руки не подаю”.
– Щось особисте? – недовірливо перепитала я.
– Ні, абсолютно нічого особистого.
Я нормально вийшов на пенсію, допрацювавши начальником до 65 років – граничного віку перебування на посаді для державного й муніципального службовця.
На моє 70-річчя Віктор Борисович мені подяку вручив, усе як має бути…
Але мені за державу прикро, як той казав. Оця історія зі звільненням Остапюка спонукала…
Микола Остапюк очолив управління освіти після мене, 2012 року. Я ж його й рекомендував.
Він нормально тягнув роботу, старався.
Потім нав’язали йому заступника, точніше – заступницю, ввели цю посаду у штат.
А потім Миколу Павловича “пішли”.
Повелися з ним так негарно й несправедливо, що він сам написав заяву на звільнення.
І нині міську освіту очолює людина. яка не має практичного досвіду роботи у школі!
Раніше вона працювала директором соціальних служб для дітей і молоді.
Зате вона угодна. А він не догоджав аж так.
Ну, й не родич “батьків міста”, це теж мінус…
Подейкують, що пані Лакиш – родичка секретаря міськради
От за те, як Сапожніков повівся з Остапюком, я меру руки й не подав.
– Ого, – тільки й сказала я. – Ого. Не чекала”.
Залишити коментар