Микитюк замовив протести на Волинській митниці

Журналістка “Громадського Волинь” Ірина Мусій виклала критичний матеріал про побачене нею на Волинській митниці. До того ж вона назвала замовника акції протесту – Романа Микитюка, екс-керівника Ягодинської митниці. Її оповідь підтверджують результати розслідування, опублікованого у матеріалах КОРДОНу, а також наші інсайдерські джерела інформації.

Нагадаємо, що журналісти КОРДОНу провели кілька днів біля офісу Волинської митниці, спостерігаючи за всіма реаліями пікетування. Вони виявили факти зловживання алкоголем окремими особами та дізнавались які “гонорари” отримують мітингувальники. За кореспондентами пильно слідкувало 2-3 протестувальника аби ті не почули багато “зайвого”.

Детально читайте тут: Протести по-любомльськи: музика гучніше – “гонорарів” побільше (ВІДЕО).

Про побачене вже в перший день пікетування на офісі Волинської митниці Ірина Мусій опублікувала на “Громадському Волинь”.

Журналістка пише:

“Коли наші люди не будуть за гроші та інші послуги їздити на так звані акції протесту, коли наше суспільство буде не боятися говорити правду і відстоювати свої права, коли у нас нарешті буде суспільство, а не бидло, тоді в нас буде інша країна…

4 квітня 2016 року на Ягодинській митниці влаштувати так звану акцію протесту. Влаштували люди, які проти Шавлака, тобто новопризначеного ще в.о. начальника митниці з Чернігівщини. Влаштували люди Микитюка. Два автобуси з людьми, транспаранти, бочки, по яких барабанили так голосно, що у вухах дзвеніло.

Я потрапила туди зовсім випадково. Щоправда, збиралася туди й раніше за коментарем по контрабанді бурштину і інших питаннях, але через всілякі поїздки і справи в Луцьку мені це не вдавалося раніше.

Активісти «Автомайдану України» теж там були. І вони були не менше здивовані тим, що відбувалося. Був там і очільник Громадської ради при ОДА Ігор Дильов. Він зачитав вимоги до в.о. начальника митниці перед камерами ЗМІ і сказав, що не всі ці люди, які приїхали в автобусах, з ним. Мовляв, він з людьми, які хочуть, аби митницю очолював волинянин. Цікаво, що і люди в автобусах, які до кінця не розуміли, яка ж їхня роль в цьому всьому, говорили, що вони за те, аби на митниці була людина з Волині.

Люди відмовлялися говорити. А якщо й говорили, то якісь стандартні речі.

– Скажіть будь ласка, з якою метою ви берете участь в акції і які ваші вимоги?

Окрім якогось незрозумілого, що нам потрібна інша людина, я не почула більше нічого.

Ці люди викликали сумніви. У водія автобуса, що їх привіз, я запитала, хто оплатив дорогу. Він відмовився коментувати це.

– В облдержадміністрації вам проплатили дорогу? – питала я.

– Я відмовляюсь відповідати на ваші питання. – сказав водій.

Молоді хлопці, що були в автобусі, почали пояснювати, що вони тут, мовляв, аби не було черг на митниці, аби не возили контрабанду. І запевняли, що дорогу оплатили самі.

– Це правда, що вам платили по 200 гривень?

– Хто вам таке сказав? НІ, нам ніхто не платив. Може кому і платили, але нам ні, – запевняли хлопці.

Деякі обличчя були дуже знайомі. Однак досі не можу пригадати, де їх бачила…Можливо, це наші ультрас…

Події на митниці розгорялися з новою силою. Приїхав ще один автобус з паном Красулею. Люди були більш підготовлені. І в плані розмов, і в плані транспарантів.

Поки я чекала на зустріч з начальником митниці, підійшло ще кілька колег. Зареєстрували. Попросили почекати. Не встигли ми оглянутися, як без проблем пропустили представників «Варти порядку» та «Укропу» – Олександра Волянюка та інших.

– Куди ви їх пропустили? Чому їм можна, а нам – ні? – запитував в чергових на пропуску фотокор Павло Березюк.

До нього приєдналися і інші журналісти.

Чоловіки на пропуску нервували.

– Назвіть підстави, чому нас не пропускають? На яких підставах пропустили їх? – спитала я.

– Зачекайте будь ласка..все по порядку… зачекайте…

– Поясніть, на яких підставах їх пропустили?

– Я не можу Вам цього пояснити, – відповів один з чоловіків.

Тоді ми з колегами все-таки пройшли далі. Нам знадобилося кілька хвилин, щоб знайти приймальню начальника митниці, де перебували представники «Укропу», а також інших громадських організацій. Весь цей час нас на камеру знімав працівник ДВБ митниці.

– Поясніть, на яких підставах ви нас знімаєте? – питали ми в нього.

Однак відповіді так і не почули. В кабінет начальника нам потрапити не вдалося. Кілька разів з приймальні то виходили, то заходили люди, і відразу перед нами закривалися двері.

Пані Ірина, яка, за її словами, виконує обов’язки прес-секретаря, сказала журналістам чекати в іншому приміщенні. Обґрунтувати, чому нас не пропускають в кабінет, вона також відмовилась.

Через кілька хвилин вийшли активісти. Укропівці пояснили, що в кабінеті Шавлака були з тією метою, аби Шавлак вийшов і до журналістів, і до людей.

Звісно, така відповідь була схожа на виправдання… або навіть радше на висміювання…

Зустріч з журналістами та представники громадськості відбулася. Але ніякої конкретики щодо змін в роботі ніхто не почув. Пан Шавлак не заперечував факти своїх не зовсім правомірних діянь на Чернігівщині, але він і не заперечував, що вже тут встиг пропустити 800 кг бурштину..

– Так, я не заперечую ці факти. Мене сюди прислали виконувати свою роботу. І я буду тут доти, доки скажуть.

Звучали з уст присутніх і слова про те, що сюди Шавлак прийшов, аби вибити Микитюка.

Саме же Шавлак не відповідав на такого роду питання, сказав тільки, що вважає таку акції провокацією. Сказав, що вже встиг побачити багато псевдо активістів. Але і сам він не святий. За тиждень до того, як він приїхав на Волин, на Чернігівщині він теж пропустив бурштин… Співпадіння? І цей факт він теж не заперечував. Сказав і про те, що Громадських рад при митниці, про які питав керівник «Автомайдану України» та інші активісти, не буде.

Вже залишаючи митницю, при виході я порозмовляла з чоловіками, повз яких мені та іншим журналістам вдалося прорватися.

–Ми розуміємо, це емоції, – сказали вони і додали: Будьте обережні, бо там на сходах п’яні…

– П’яні? Хто?

– Побачите.

За кілька хвилин справді при вході до приміщення стояли п’яні старші чоловіки з числа так званих мітингувальників…

Неподалік поблизу автобусів стояла і автівка поліції. За фактами перешкоджання журналістській діяльності я написала заяву. Дала пояснення. Поліцейські Любомльського райвідділу пообіцяли зателефонувати мені або прислати письмову відповідь. Це ті працівники поліції, які пройшли переатестацію. Їм було важко зрозуміти зміст моєї заяви. Довелося роз’яснювати. Один з працівників поліції почав відразу кудись телефонувати. А поруч ходив Волянюк укропівський ще з якимось чоловіком.. Кілька разів вони пройшлися повз автівку, де я писала заяву… На жаль, ніхто з колег – журналістів, які були учасниками цих дивних подій, із заявами не зверталися. Аргументували, що часу нема і що такі заяви не дають ніякого результату. Можливо і так. Але я вважаю це своїм обов’язком.

За кілька десятків метрів від основних подій цього дня був ще один автобус з молодиками спортивної форми. Хлопці насправді були дуже юні. І грубіянили. То спочатку говорили, що їдуть в ліс на шашлики, то потім казали, що тут випадково:

– Тьотя, не ваше діло, що ми тут робим, поняла?

– Ооо…а ти що тут робиш? Скільки заплатили тобі за те, щоб ти тут був? – так поступово з одним юнаком ми перейшли на «ти».

– Заплатив?

– Так…200 грн?

– Ми так слабо не беремо. – розсміялися хлопці. – Тьотя, ми тут стоїмо і не маємо ніякого діла до того, що там відбувається.. Ти поняла, тьотя?

– Ну щасливої дороги вам, хлопці.

Десь на такій ноті завершилася наша розмова. Потім мені розповіли мої колеги, які ходили на зустріч з тітуханами, що впізнали їх. Дехто з них брав участь в конфлікті за «Флору». О, і в цьому ж конфлікті до речі, добре відзначився екс-начальник Шацького райвідділу поліції Анатолій Оксентюк, який сьогодні планує відновитися на посаді через суд.

Ну і вгадайте з трьох разів – чий автобус був з тітуханами? Кого пропускали без проблем в приміщення і через кого здійняли галас журналісти?

А п’яні мітингувальники за вказівкою своїх координаторів перемістилися на митний пост і розпочали мітинг там…

– То вони йдуть зараз на пункт пропуску?

– Так… збираються…

– Але ж вони бухі…

– Ну так…

– …. і Майдан нікого не змінив..

Між собою розмовляли працівники поліції Любомльського райвідділу, коли я якраз дописувала свою заяву щодо перешкоджання журналістській діяльності…

– То зробіть щось! Вони ж там п’яні…– не втрималась я…

– А що ми можемо?? Скажуть, що втручання в мітинг, що до мітингувальників агресію застосовуємо…

Я промовчала. Бо не знала, що відповісти…

А тепер питання до тих, хто прочитає цей текст: чому наші люди хочуть бути бидлом?