Медичка з Любомльщини несе службу в підрозділі 14-ої бригади

25.10.2019 / Новини

Тетяна Котюк, із Радехова Любомльського району, є медиком одного з підрозділів 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

“Воїн і боєць – це не про стать і не про фізичну силу… Ця сонячна і усміхнена дівчина – бойовий, в усіх сенсах цього слова, медик одного з підрозділів нашої народженої та загартованої в боях 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого”, – йдеться в соцмережах на сторінці 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого про медичку з Радехова.

Тетяні лише 20, однак в умінні приймати рішення, ставити перед собою цілі й досягати їх та позитивно сприймати життя з усіма його викликами Тані можуть позаздрити досвідчені чоловіки. До служби в нашій князівській бригаді дівчина, медик за освітою, працювала в лікарні за місцем проживання, – фельдшером на «швидкій» і медичною сестрою в приймальному відділенні.

– Довелося відчути, і що таке робота в реанімаційному відділені, – пригадує Тетяна. – Повірте, усе це – неабияка фахова школа. А ще іспит на стресостійкість і витримку. Тож коли йшла служити, знала, що усьому зможу дати раду.

Про те, як прийшло рішення стати військовослужбовцем, Таня розповідає, усміхаючись. Так, мовляв, і так: «прокинулась зранку, відкрила очі, і розумію, – треба йти в армію!» Насправді ж, всі, кому пощастило знати Тетяну, впевнені – за її заливчастим заразливим сміхом криється надзвичайно глибока вдумлива натура, внутрішній стержень, який робить її справжнім бійцем, і знання, завдяки яким вона здатна у найкритичнішій ситуації не розгубитися і врятувати життя побратимові…

-Насправді, якось до нас на приймальне відділення з нирковим нападом потрапив ветеран АТО, – пригадує дівчина. – Ми з ним довго говорили, він багато розповідав, і ця зустріч щось перевернула в мені. Після неї я, практично, миттєво, й прийняла рішення йти служити. Йшлося не про гроші чи якісь там пільги, а скоріш за все, про те, аби бути корисною для своєї Батьківщини, для тих, хто її захищає, і випробувати себе…

Батьки спочатку були трохи шоковані, але прийняли мій вибір, і зараз пишаються мною… А я про своє рішення жодного разу не пошкодувала. Тут, у нашій бригаді, в колективі, до якого я щиро прив’язана, – я на своєму місці.

Головне: я знаю, що маю необхідні знання та навики для того, аби врятувати людину, навіть при тому, що медик, а тим більше, медик на фронті – це людина, яка постійно, щоденно вчиться, тому що не буває однакових випадків, однакових поранень і просто хворих… А тому маю постійно працювати над собою, невпинно вдосконалюватися.

На запитання про особисте, про майбутнє заміжжя і дітей, наша Тетяна (надзвичайно м’яка і добра за характером, завдяки чому, мабуть, і знаходить так швидко спільну мову з будь-ким) трохи ніяковіє і віднікується: «та мені ще рано, у мене ще навчання попереду…»

У планах в дівчини – здобуття вищої медичної освіти в одному з провідних медичних університетів України. І про фах Таня мріє непростий – хірурга чи реаніматолога, «бо те, що просто, для неї нецікаво», і «обов’язково на військову кафедру!» – бо з армією та з рідною князівською бригадою надовго наша бойова дівчинка розлучатись не збирається!

1 Коментар Медичка з Любомльщини несе службу в підрозділі 14-ої бригади

  1. Ну і не тільки вона несе там службу, як що згадуєте то майте совість всіх пригадати!!!

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*