У Любомлі діє 3 позашкільних заклади, одним з яких є Будинок школяра. Уже понад півстоліття досвідчені педагоги допомагають тут розвиватися обдарованим дітям в творчому та екологічному напрямках.
Будинок школяра був заснований у 1951 році. Тоді його називали Будинком піонерів. На той час діяло 3 гуртки: танцювальний, драматичний та струнного оркестру. Через три роки створили й ансамбль баяністів.
Та власне окреме приміщення заклад отримав лише у 1960-му, після реконструкції пожежної частини. А через 37 років він здобуває ще й статус районного. Від 2001-го його офіційно йменують як Будинок школяра (а не піонерів).
Зараз директором БШ є Світлана Шваліковська – творча, креативна особистість. Починала з керівника вокального гуртка у Шацьку. Зараз активно бере участь у майстер-класах, акціях, залучає спонсорів, сприяє участі дітей у конкурсах (навіть за кордоном).
“У нас біля півсотні гуртків у різних напрямках: художньо-естетичному, декоративно-ужитковому, екологічному, що діють як у міській, так і у сільській місцевості. Працює зразкова театральна студія «Шанс», де діти мають змогу навчатися мистецтву гри на сцені. З виставами беруть участь у різних фестивалях. Є зразкова студія “Чарівна соломка”. Там своїми руками вихованці створюють чудові картини. Також діють такі гуртки, як вокальний, макраме, вишивки, в’язання, живопису”,- розповідає Світлана Василівна.
Керівники гуртків знаходять індивідуальний підхід до кожного учня. Роботи дітей беруть участь у різноманітних конкурсах. Вихованці виступають на багатьох міських та районних дійствах.
– Доброю традицією, наприклад, стала вистава у празник Святого Миколая для дітей сиріт чи позбавлених батьківського піклування в школі-інтернаті смт Головне, для дошкільнят, малечі реабілітаційного центру, – зазначає директор закладу.
На базі Будинку школяра організовують виставки та заходи, що сприяють формуванню національної культури та бережливого ставлення до неї. Проводяться дні відкритих дверей та майстер-класи в міському парку.
“Наші вихованці були нагороджені на районному фестивалі обдарованих дітей «Сузір’я талантів». Основним завданням є підтримка обдарованої молоді та сприяння реалізації учнями творчого потенціалу”, – додає Світлана Шваліковська.
Дбає очільниця БШ й про зміцнення матеріально-технічної бази. Регулярно проводять косметичні та поточні ремонти в приміщеннях. Цьогоріч завдяки фінансуванню з районного бюджету облаштували новенкий санвузол.
Теперешній вихованець закладу Андрій Ковальський відвідує театральну студію “Шанс” ще з дитячого садочка.
“Для здібної дитини з небагатої сім’ї Будинок школяра може допомогти відкрити навіть двері світового рівня. Двічі я їздив на міжнародні конкурси до Болгарії. Педагоги закладу мені допомагали підготуватися до них. Особливу підтримку отримав від Світлани Василівни. Також я займав призові місця як учень гуртка “Природа і фантазія”, – поділився хлопець.
А колишній вихованець закладу Сергій Шафран – нині артист, працівник Любомльського районного будинку культури – пригадує, що в Будинок школяра потрапив разом зі своїми однокласниками і друзями (Андрієм Левконюком, Олександром Дроздовичем, Андрієм Чепком, Олександром Пехом та іншими). З ними неодноразово виступав на масових заходах в складі учнівського хору музичної школи.
“Якось на одному зі свят ми, юні хлопчаки, побачили виступ вокально-інструментального ансамблю Будинку школяра, керівником якого був відомий музикант, співак і просто хороша людина – Валентин Богдан. Це був зіграний аматорський гурт молодих людей, які майстерно володіли інструментами та вокалом (як зараз пам’ятаю, тоді Юлія Оніщук (Гаврилюк) була солісткою, на клавішних – Юрій Терещук і Юрій Карпунь, на акустичній гітарі грав Олександр Шрамко, а на бас-гітарі Олександр Сільчук). Ми були взахваті від побаченого і почутого. Тож коли дізналися, що можна записатися на гурток до Валентина Петровича, то були на сьомому небі від щастя. Так все почалось…”, – розповідає Сергій Шафран.
Творче життя було насичене репетиціями, напрацюваннями, експериментами, новими знайомствами, симпатіями. Дружина Сергія – Галина, також займалась вокалом та грою на синтезаторі в Будинку школяра. З її слів, коли юний Шафран доривався до клавіш – то це вже означало, що всім іншим доведеться, м’яко кажучи, зачекати, а найкраще прийти іншого разу.
Молодь тоді дуже вабило те, що в закладі вони мали змогу використовувати в репертуарі різноманітні пісні: від вітчизняних хітів до закордонних шлягерів. Шафран вибрав для себе декілька улюблених гуртків: хоровий, вокально-інструментальний ансамбль, драматичний, танцювальний. Записався практично на все, окрім макраме і в’язання. Попри таку зайнятість заняття в музичній школі все ж не покинув, за що вдяний батькам.
“Які ж цікаві, змістовні п’єси ми ставили на драмгуртку! Бувало, юна акторська гра викликала сльози чи сміх, овації – це найприємніші нагороди для молодих артистів. Для мене також було за честь брати участь у обласних конкурсах, таких як “Срібні дзвіночки”,- споминає Сергій.
Хоча по заверешенню школи отримав економічну освіту, проте за покликом душі працює у Любомльському районному будинку культури.
“Неодноразово в програму масових заходів РБК ми включаємо номери, в які залучені теперішні вихованці Будинку школяра. Серце радіє за те, що справа гідно продовжується в нових фарбах і образах, а наставники все ж ті – велетні духу фантазії та ідей. Дуже хотілося, щоб наші діти проводили своє дозвілля не у віртуальному світі, за смартфонами, а самореалізовувалися завдяки таким закладам. Бо справжнього успіху можна досягти лише завдяки наполегливій праці над собою, – зазначив наостанок Сергій Шафран.
Анна Склянчук
Залишити коментар