Ми – місто шахтарів. Тут чимало старих гірників із забитими пилом легенями, які доживають свої дні. У них гарна пенсія, але чи тішить вона їх? Мабуть, воліли би вільніше дихати хорошим і чистим повітрям.
Колись давним-давно в нашому місті працювали шахти, не скрізь був газ, топили вуглям, дровами, а також всім тим, що горіло. Інколи горіла всяка чорна резина – як хто міг щось присунути з шахти. Порою лежав чорний сніг, ми всі дітьми бігали, розважались як покоління, що не знало смартфонового полону, – ділиться спогадами та аналітикою екоактивіст Віктор Степюк, – передає БУГ.
Всі ми чули кашлі наших рідних, знайомих і сусідів, що трудились гірниками, пишались ними, їх влада нагороджувала всякими брязкальцями, санаторіями.
Працював колись на шахті і мій тато, Василь Степюк.
Багато хто знає мене як дуже критичного та бунтівного активіста. Але це – реалії сьогодення, в такій державі ми живемо (хоча ми самі її такої вибудували). Я просто не можу інакше реагувати на ту кричущу картину реальності.
Міський голова, коли мова заходить за екологію, заводить пісеньку у стилі «в Багдаді все спокійно». І ніяких шкідливостей нема в повітрі, і все гаразд. Це, мабуть, одна така колективна масова галюцинація, що нам всім смердить і без флюгера можемо визначити звідки вітер?!
В своїй промові Віктор Борисович обов’язково згадає, що це ж які великі інвестиції заходять у місто, що треба бути вдячними за те, що ці гіганти знаходяться саме у нас.
Щось у мене виникає враження, що з цими гігантами хтось недопрацьовує.
По-перше, якого милого Кроноспан втикнули за пару метрів від житлових будинків, коли в усій Європі там витримані відстані? Подібна історія у нас із АЗС “ОККО”, про що постійно кричить Михайло Абакумкін. Там заправка реально через паркан від людей. Всі знають, що навколишніми селами і вулицею Панасівською ходили агенти від Кроно і кому дали плиту, а кому і гроші, аби потім ті ж жителі не піднімали шум.
Шкода, що там не натрапили на мене, я їм би все розказав, що про то думаю. Спеціально би взяв відпустку, але не дав би їм спокою!
По-друге, чи не з цих коштів формується зарплата міського голови і його свити? Фактично, люди нас травлять, а ті, що дали дозвіл, із цього систематично отримують дохід (офіційний. Та й неофіційний, щось думаю, також).
По-третє, чому нема належної інформації про те, як же працюють наші з вами улюблені промислові об’єкти? Це ж не секретна лабораторія. Можна ж давати висвітлення, інформувати населення, налагоджувати діалог. Можна взяти шефство над якимсь садочком, як то було колись за Союзу.
По-четверте, вони не роблять нічого для того, аби ми ними пишались. Повністю нічого. Там явно є фахівці з піару, але чи ви пригадаєте щось окрім отих буклетів, де не було жодних даних про друк і замовника, а сама лише інфа, що вони безпечні і класні?
Шановні кроноспанівці. Ви могли би бути крутим підприємством, яким би ми гордились. До нас в місто би на роботу їздили люди працювати у ваших цехах. Ви «– хороші, якісні, згідно всіх норм і правил.
Ви би чули нас, жителів, не лише тоді, коли в повітрі висить сухий і ядучий дух тирси. Ви би не обмежувались встановленням двох майданчиків, які давно закинуті і частково потребують відновлення. Ви би жили нашими проблемами. Ви би стали частиною міста, а не його в усіх сенсах цього слова пухлиною.
Я вже почав із того, що ми – місто шахтарів. Тут чимало старих гірників із забитими пилом легенями, які доживають свої дні. У них гарна пенсія, але чи тішить вона їх? Мабуть, воліли би вільніше дихати хорошим і чистим повітрям.
В мережі часто натикаємось на картинки в стилі «легені курця», «зуби курця» – в порівняння із тими, хто не має цієї шкідливої звички, пропагуючи правильний і здоровий спосіб життя.
На жаль, у нас Кроноспан курця. А так би хотілось мати Кроноспан здорової людини.
Залишити коментар