Колектив Згоранської сільської ради перебрався у нове приміщення

12.10.2016 / Новини

Раніше осередок сільської влади розташовувався у непримітній тісній хатинці.

Тим часом, неподалік ось вже кілька останніх років частина будівлі, де розташовується Згоранська амбулаторія, стояла пусткою. Ідея «переселити» туди сільраду витала у повітрі давно, однак, все впиралося в кошти. Врешті, цьогоріч справу вдалося не тільки зрушити з місця, а й втілити в життя.

Про це пише видання “Наше життя”.

Порожнім це приміщення було далеко не завжди. Відносно недавно його використовували, як «будинок шерифа», що був і житлом, і робочим місцем дільничного інспектора. Тоді подібні об’єкти відкривали у сільрадах з більшою кількістю населення, а ініціатором і натхненником цієї справи був тодішній голова облдержадміністрації Анатолій Француз — очевидно, міліцейське минуле посадовця все ж накладало певний відбиток на його діяльність. Отож, у 2003 році першим і єдиним на той час шерифом в районі був Олександр Смолярчук.

Втім, невдовзі настали пам’ятні всім події Помаранчевої революції 2004 року. Змінилася влада на Волині, а новій, як виявилося, було не до «будинків шерифа». Невдовзі й Олександра Смолярчука перевели на службу до райцентру, тож приміщення спорожніло. Пізніше його певний час використовували як житло для працівників бюджетної сфери, а останні кілька літ, повторимося, приміщення стояло пусткою.

«Загальновідомо, що коли в будівлі немає життя, вона потроху руйнується, відтак, довелося вкласти понад 100 тисяч гривень бюджетних коштів у її ремонт — розповідає Згоранський сільський голова Олександр Лукашук (на фото). — Усі роботи виконувало товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник», майстри якого полагодили підлогу, стелю, стіни, пофарбували усе й побілили, демонтували старі вікна і встановили енергозберігаючі, замінили усі двері».

У тому, що капітальний ремонт провели на совість, переконуєшся, щойно переступаєш поріг установи. Всюди чисто, гарно і, головне — затишно. У просторих кабінетах прийняти відвідувачів, вислухати їх і при потребі допомогти завжди готові сільський голова, секретар, а за їх відсутності — працівники апарату самоврядного органу.

Звісно, скептики, читаючи ці рядки, можуть заявити, мовляв, сільська влада витрачає гроші на себе, кохану, замість того, щоб витратити на ремонт доріг, благоустрій тощо. Та, певно, навряд чи хтось із них заперечуватиме, що перебувати у гарно відремонтованому приміщенні все-таки приємно.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*