Середа, 27 червня 2018,19:46

Ігор Гузь розповів про зарплати, родичів депутатів та найбільшу біду ВРУ

25.06.2018 / Новини, Статті

21-го червня делегація представників органів місцевого самоврядування Іваничівського району побувала у Комітетах Верховної Ради України, де відбулася зустріч з нардепом Ігорем Гузем. Під час неї парламентарій поділився планами на майбутнє, всерйоз та жартома розповів про нюанси роботи депутата.

Про що саме говорив обранець народу з представниками 19-ого округу – читайте у матеріалі БУГу.

Про найбільш популярний комітет ВРУ

Депутат парламенту свою трудову книжку тримає в комітеті, тут його робоче місце. Я обрав комітет закордонних справ і, власне, є заступником його голови. Вважаю, що якщо депутат висловив бажання бути в тому чи іншому комітеті, то має право там працювати. Натомість є певні труднощі в цьому питанні: моя колега Ірина Констанкевич, будучи рік депутатом ВРУ, не могла стати повноправним членом комітету з питань освіти і науки, бо не було рішення парламенту.

Найбільш популярний комітет – аграрний. Дивлячись на кількість людей, які мають аграрний бізнес, зрозуміло, чому – кожен вибирає місце, де є можливість впливати. У ньому працюють 38 депутатів, трохи менше їх в бюджетному. У нашому комітеті (закордонних справ) є 11 депутатів. Найменший комітет – із соціального забезпечення, там всього 5 депутатів. І для мене це дивно: комітет з питань освіти і науки, де вирішуються просто глобальні питання – всього 6 депутатів.

Про “жирні” і не дуже зарплати

Після жовтневого рішення минулого року (за яке я не голосував) депутат отримує чистими в місяць 32 тисячі зарплати, для порівняння в 2014-2015 роках депутат на руки отримував 4 тисячі 600 гривень. Переважна більшість обранців народу на зарплату не живуть, хоча вона достатньо висока.

Депутат може мати 31 помічника, що діляться на тих, які працюють у штаті (в апараті ВРУ), і на громадських засадах. Їхні повноваження однакові, але перші отримують заробітну плату, другі працюють безплатно. Депутат може оформити таку кількість помічників, скільки дозволяє заробітний фонд (32 тисячі гривень).

Наш комітет складається з 11-ти депутатів, з яких 10 проживають у Києві. Я один живу в регіоні – у Луцьку.  Держава забезпечує кожного такого депутата номером в готелях “Київ”, “Україна” або “Національний”. Раніше кожен немісцевий обранець народу забезпечувався квартирою, яку згодом приватизовував. Це було “жирно”. Зараз ти живеш в готелі, твій термін перебування на посаді закінчився – до побачення.

Прописано також, що депутат може користуватися службовим автомобілем у межах Києва. Я за період депутатства користувався лише раз, коли моя машина була несправна.

Про креветки Януковича і міф про їдальню

В їдальні ВРУ можна було за 4 гривні поїсти хіба за часів Януковича – креветки і все інше… зараз треба гривень 100. Насправді це зовсім не ресторан.

Про найбільшу біду ВРУ

Найбільша біда – неучасть депутатів в засіданнях. Якщо в мене, наприклад, 90 відсотків відвідуваності сесій, то є такі, в яких 10 відсотків. Це неправильно, тому що приймаються важливі закони, на які, на превеликий жаль, не вистачає голосів. Якщо ви будете в залі, то побачите, що зал неповний. Що з цим робити – важко сказати. Найбільше, що може зробити Голова Верховної Ради – зняти зарплату. Водночас ви прекрасно розумієте, що серед депутатів є олігархи, які мають параходи заводи і вілли в Іспанії. Вони відвідують сесії трішки по-іншому. Однак їх так само вибрали люди.

Про депутатів, які “шляються по сесійній залі”

Ви зрозумійте, що депутатська зала – це не школа. Я, наприклад, так само використовую можливість переговорів під час сесії. Головне для мене – проголосувати.

Про обранців, їх родичів та горілку

Історія, що депутати сваряться, а потім йдуть і горілку п’ють ввечері – це також правда. Не всі, але дуже часто таке буває. Там – опозиція, там – влада: посваряться, покричать, а потім в них, виявляється, спільний бізнес, спільні родичі тощо. До речі, про родичів. В нас в парламенті є подружжя депутатів – Наталія Королевська та її чоловік Юрій Солод. В нас також є двоюрідні брати Балоги, були і рідні брати – Барни, тільки один пішов головою Тернопільської обласної адміністрації.

За коханців та коханок не питайте, хоча за неофіційною інформацією є й така ситуація.

Про мажоритарників і списочників

Мажоритарники постійно комусь щось винні. Я вже казав: ти встаєш зранку і ти вже комусь щось винний – 69 колишніх сільрад, 12 ОТГ і кожному щось треба, є проблеми, які треба вирішувати. Кожен виборець каже: “Я за вас голосував”. Мені повинні зробити в дворі, в селі те і це… Депутати списочники нікому нічого не винні. За них вся країна голосує, а це значить, що конкретно ніхто. Це перше. Друге: в мене є колеги, у яких є 1 помічник. Вони не виїздять за межі Києва, їх не цікавить, що там далі робиться, вони спокійні. Це депутати, які концентруються на законодавчих процесах.

І про публічність…

А є й депутати, які замість того, щоб лягти спати, йдуть на ефіри. Я вам скажу, що це непросто. Треба кожен день бути в курсі того, що відбувається в державі. За 4 роки брав участь у майже 250-ти ефірах на центральних каналах, очевидно, їх дивляться і мої виборці.

Про децентралізацію і сільради – центри Всесвіту

Прихильником органів центральної влади є прем’єр Володимир Гройсман.  Це дійсно факт. Але президентські вибори, які відбудуться ось-ось, принесуть нам такий результат: Порошенко не буде президентом, а Гройсман, можливо, не буде прем’єром. Президентом і прем’єром будуть люди не дуже активні в підтримці децентралізації. Тому дуже хотів би, щоб ми з вами завершили цей процес. В Іваничівському районі ми не втручалися у рішення Грибовиці. В нас лишаються Гряди і сільрада, навколо якої крутяться Венера, Марс і Юпітер – це Луковичі. Там прагматично вважають, що пересидять цей процес. Це ганебна позиція: я ще посиджу, зарплату набавлять, бюджет поділимо. Бо коли ти хочеш бути в останньому вагоні, то твої люди будуть потім страждати від цього. Це, як на мене, неправильна позиція не тільки голови, а й депутатського корпусу і самої громади. Я дуже хотів би, щоб децентралізація була завершена і ми нікого не чекали, а йшли далі.

Про любов до “євробляхарів”

Моя позиція наступна: я люблю “євробляхарів”. Тому що вони – мої виборці і я не можу їх не любити. Хоч серед них є хлопці по 16-18 років, що п’ють горілку, сідають в машину, збивають когось, потім авто спалюють… Номерів немає, знайти цю машину важко. Ну, а з іншої сторони – скільки є нормальних людей, які не можуть купити машину за 5 тисяч. Що пропонує держава? Драконівський закон про “євробляхи”: до 1-го го січня 2019-го року всі повинні переоформити машини на іноземній реєстрації. Якщо хтось буде їздити – штраф 80 тисяч гривень. Якщо машина стара – буде обкладатися дуже великим акцизом. Логіка така: хай люди купують новіші авто, ніхто не думає про ціну. Машина десятилітня коштує дві чи півтори тисячі, а трирічна – 10 чи 15, розумієте? Я зроблю все, щоб був якийсь ліберальний шлях вирішення цього питання.

Поїздка у ВРУ відбулася за ініціативи народного депутата Ігоря Гузя та підтримки Фонду Ігоря Палиці “Тільки разом”. У складі делегації були голови ОТГ Іваничівщини Євгеній Недищук та Федір Войтюк, депутати Іваничівської райради Руслан Недбайло, Віктор Дорощук, сільські голови Микола Тюхта, Павло Степанець, представник ініціативної групи фонду “Тільки разом” Назар Недбайло, депутати ОТГ району, старости сіл, працівники освіти, культури, медицини.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*