Цьогоріч виповнюється 135 років від часу побудови храму Різдва Пресвятої Богородиці в Любомлі.
Про це йдеться на Facebook-сторінці Любомльського краєзнавчого музею.
Церква Різдва Богородиці місцевими жителями називається Пречистенською. Першу писемну згадку про церкву Різдва Богородиці маємо за 1510 р. Вона входила на той час до Холмської єпархії Любомльської протопопії.
В 1768 році Любомльські землі перейшли до складу володінь коронного гетьмана, графа Францішка Ксаверія Браницького. Відомо, що від 11 травня 1777 року граф домовився з церквою про заміну землі.
Після ІІІ поділу Польщі в 1795 році Російська імперія швидко розпочала навернення греко-католиків до православної віри. Вже в 1796 р. церква і парафіяни перейшли в православ’я і підпорядковувались Житомирській єпархії Волинської губернії і відносились до другої частини благочиння Володимирського повіту. До церкви було приписане с. Скиби з кладовищенською Онуфрієвською церквою, с. Ліщинець і с. Половоля. Всього було 1500 парафіян, які проживали в 223 дворах.
В 1803 р. церква мала парафіян тільки 1004 чоловіка, тобто зменшилась на третину невідомо з яких причин, хоча в той час добавились села Борки і Савоші. При церкві був крім основного і вікарний священик. У 1812 р. кількість дворів зменшилась до 108, парафіян було тільки 860 осіб.
В 1836 р. був виданий царський указ, що зобов’язував духовенство навчати селянських дітей в церковних школах, або як їх тоді називали “поселянськими училищами”. В 1839 р. Волинська духовна консисторія відмічала вже добру роботу в двох Любомльських школах, де навчались 35 хлопчиків. Одна із шкіл була при Різдво-Богородицькій церкві.
У другій половині ХІХ ст. в Волинській єпархії розпочалося будівництво нових православних храмів. Церковна архітектура розвивалась на зразок російської культури, будувати храми в стилі місцевих традицій українського зодчества заборонялося.
В 1880 р. Волинським губернським церковно-будівельним комітетом і єпархіальним начальством було дано дозвіл на будівництво в м. Любомлі парафіяльної дерев’яної з дзвіницею Різдва Пречистої Богородиці церкви. Церква тоді мала вже 1602 парафіян. Невелика кількість парафіян пояснюється тим, що більша частина Любомля була заселена євреями.
В 1880р. роботи ще не були розпочаті, а в попередні роки використано 600 карбованців на заготівлю матеріалів.20 Церква будувалась на кошти парафіян і побудована в 1884 році. Вона була на кам’яному фундаменті разом з дзвіницею і являла собою типовий зразок «псевдоруського» стилю в монументальній дерев’яній архітектурі Волині.
З кожним роком в парафії збільшувалась кількість парафіян. Так в 1901 р. їх було на 254 двори 2006 чоловік, а в 1911 р. на 300 дворів 2522 осіб.
В 1903 р. Різдво-Богородицьку церкву відвідав єпископ Володимир-Волинський Арсеній, а в 1911 р. Преосвященний Фадей. В цій церкві в 1898 р. була охрещена майбутня відома артистка Наталія Ужвій.
До 1939 р. в Різдво-Богородицькій церкві також як престольне свято відзначали Вознесіння, хоча за документами тут ніколи не було Вознесенської церкви і другого престолу.
В 1930-х рр. служба в церкві вже частково правилась на українській мові.
З приходом радянської влади вся церковна земля була конфіскована, а також частина церковних будинків. В 1940 р. церква перейшла під юрисдикцію Московського патріархату.
В період німецької окупації інтелігенція міста і Різдво-Богородицька церква стали центром боротьби за автокефалію. Служба знову велась на українській мові. Тоді ж за сумлінну службу церковний староста Іван Мосієвич був нагороджений митрополитом Полікарпом /Сікорським/ Благословенною грамотою.
Радянська влада вважала, що дві церкви для міста це забагато і шукала привід як закрити одну з них. Така нагода трапилась в 1961 р. Хтось доповів в контролюючі органи, що в тайнику під підлогою церкви зберігається багато антирадянської літератури. Там її дійсно знайшли і за зв’язки з ОУН – УПА церкву в 1961 р. закрили. Після закриття декілька ікон і частину начиння передали в Георгіївську церкву.
І тоді ж влада скоїла найбільший вандалізм за останні роки. Весь архів і бібліотека церкви, фундушеві грамоти, частина архіву Георгіївської церкви і костьолу, які тут зберігались, були з допомогою пожежників вивезені за місто і спалені. На церкві були зрізані хрести, дзвони віддали на переплавку.
Спочатку в церкві планували створити краєзнавчий музей, але потім відкрили планетарій, який працював декілька років.31 Пізніше там був клуб мисливців, прийом склопосуду. В 1962 р. парафіянка церкви, жителька с. Борки Приказюк П.Я. звернулась від себе і парафіян церкви до патріарха Московського Алексія призначити священика, щоб церква знову працювала. Відповідь від Владики Панкратія була така, що церкву закрила влада і він не має права призначити нового священика.
Лише 21 листопада 1990 року церква знову прийняла своїх парафіян. Настоятелем храму сьогодні є отець Василій (Мельничук), якому спів служить отець Іоан (Мельничук).
Нині Різдво-Богородицька церква є пам’яткою архітектури місцевого значення і взята під охорону рішенням облвиконкому.
Залишити коментар