Делегація з Шацька – на екскурсії у Верховній Раді (ФОТО)

Минулого тижня делегація Шацького та Старовижівського районіів здійснила екскурсію до Верховної Ради України.

Шацьку частину деле­гації, куди ввійшли сільські та се­лищний голови, керівники окре­мих установ району, очолили го­лова Шацької РДА Василь Го­лядинець та голова Шацької ра­йонної ради Сергій Карпук.

Про це пише видання “Шацький край”.

Щоб потрапити до будинку Верховної Ради довелося пройти фейс-контроль та перевірку речей сканером. Взагалі будівля Парламенту знаходиться під посиленою охороною. По всьо­му периметру виставлені кор­дони поліцейських, стоять авто­заки. Все доволі таки просто, але водночас величаво і краси­во. Саме тут розташована ве­лика художня композиція «Кві­туча Україна», виконана в пла­фоні і розташована в цен­тра­льній час­тині стелі головного фойє над парадними сходами.

Піднімаємося ними. Ось тут і з’являються в просторі зна­йомі з телевізора народні обра­нці. Головний радикал країни Олег Ляшко за улюбленою спра­вою – роздає інтерв’ю центра­ль­ним телеканалам, сміливо та коротко називаючи когось «ско­тиняками».

Ми знаходимося біля цен­тра­льного входу до сесійної зали, до якої пускають лише народ­них депутатів. На цьому поверсі знаходиться художнє по­лотно «Державотворення», на якому відображено момент прийняття Акту проголошення незалежності України, і яке було відкрите 22 серпня 2001 року з нагоди 10-ї річниці Незалеж­ності.

Прямуємо на третій поверх будинку. Бачимо виставки робіт живопису, графіки, народної творчості, фото, книж­кові та інші експозиції. Захо­димо на балкон, на яко­му розташовані ложі дипломатичного кор­пусу та преси, міс­ця для гостей. Перед на­ми відкривається се­сійна зала парла­менту та плечі народ­них де­путатів. Сама зала ме­ні видалася меншою, ніж по телевізору. За роботою депу­татів не дуже багато, але якщо вірити електронному табло (йшло голосування), їх повинно було бути не менше 300. Атмос­фера невимушена: щось гово­рить Ірина Геращенко, віце-спі­кер Верховної Ради, про щось між собою перекидаються сло­вами депутати, нудьгують на свої робочих місцях численні жу­р­на­лісти. Тільки один з них наці­лив об’єктив свого фотоапарату на депу­тата і слідкував за його ро­ботою. Таке «полювання» час­­то-густо відкриває багато се­нсацій з життя та роботи пар­ла­мен­тарів.

Вийшовши із будинку і по­гулявши біля Маріїнського пала­цу, або, як його ще називають, Президентського, нас запросили до входу, який знаходиться про­тилежно до центральних дверей Парламенту. Напис на таблиці: «Комітети Верховної Ради Укра­їни». Поблукавши його коридо­рами, спускаємося у підвал, де розташована їдальня-буфет народних депутатів. І хоч вона розділена на дві зали, місця, як на мене, малувато. У меню від­сутні спиртні напої, їх заборо­нили тут продавати років зо три назад. Фотографувати та вести відеозйомку в їдальні забо­ронено. Перші та другі страви, десерти та салати видають з декількох окремих прилавків, до яких шикується черга. Стали до неї і ми. Меню доволі скромне. Особливих делікатесів я не побачив. Хіба що впадала в очі свіжа полуниця зі сметаною. Для себе я зробив такий вис­новок: харчі тут такі, щоб де­путати пере­кусили і не зали­шилися голод­ними.

Судіть самі: компоти, соки, супи, борщі, сві­жа картопля з котлетами чи від­бивними, кон­дитерські випічки, сирники, грибні страви тощо. До речі, уже минає два роки, як у стінах їда­льні-буфету доз­во­лили прос­тим українцям замов­ляти бан­кети і корпоративи. Ще однією цікавою обставиною є те, що в їдальні Парламенту їжу не го­тують, її туди привозять вже в приготовленому вигляді. Коли обідала наша делегація, за сто­лами сиділи переважно пра­ців­ники апарату Верховної Ради, знайомих облич нардепів я не побачив. Хіба що зайшов потім до зали Борис Тарасюк із «Бать­ківщини». В середньому обід обійшовся у 100-120 грн., чеки за якого збирав і, напевно, потім оплачував представник благо­дійного фонду «Патріоти Волині».

А потім була екскурсія на автобусі з гідом переважно цен­тральною частиною Києва. Делегація побувала в Києво-Печерській лаврі та пройшлася вулицею Інститутською, де лилася кров Героїв Небесної Сотні у лютому 2014 року. Побували і на Майдані Незалеж­ності. Зараз тут чисто і прибра­но, покладено бруківку. Про трагічні події трирічної давнини нагадують лише букети квітів, які лежать просто на вулиці, та портрети Героїв, які тоді відда­ли своє життя за майбутнє України.