Середа, 26 червня 2019

Чому Польща боїться втратити українських працівників

03.01.2019 / Новини, Статті

Уряд Німеччини 19 грудня схвалив законопроекти, які стануть початком масштабної реформи німецької міграційної політики.

Реформа, яку обговорювали майже рік у правлячій коаліції ХДС/ХСС і СДПН, вже встигла спричинити чимале занепокоєння у Варшаві та Києві: в багатій Німеччині, де середня зарплата перевищує 2100 євро “чистими”, безробіття тримається на рівні 4,8%, а понад 1,2 млн робочих місць лишаються вакантними.

У разі відкриття ринку праці для негромадян ЄС ця країна буде, наче магніт, притягувати українців, – пише Європравда.

За оцінками Польської спілки підприємців і роботодавців, в разі відкриття німецького ринку 500 тисяч українських працівників залишать робочі місця в Польщі, що буде коштувати польській економіці третину зростання ВВП. За даними річного опитування від компанії Work Service, 59% українських мігрантів у Польщі хотіли б працювати за Одером, якщо з’явиться така можливість.

“Українські клієнти завжди цікавилися роботою в інших державах, – пояснює Анджей Миколаєвський, директор агентства працевлаштування Dobra Agencja. – Особливо часто чую такі запити, починаючи з літа цього року. Кожен другий наш клієнт запитує, чи може він знайти роботу десь, окрім Польщі”.

Однак ухвалені німецьким урядом законопроекти мають остудити запал українців. Полегшення будуть, але лише для обраних груп іноземних працівників.

Відокремити мігрантів від біженців

Тема імміграції стала особливо актуальною для німців в 2015 році, коли на піку міграційної кризи статус біженця попросили понад 850 тисяч осіб. При цьому велика частина аплікантів приїхала не з Сирії або Афганістану, а з балканських держав, де в останні роки війни немає.

“Головна мета цієї реформи – відокремити біженців від трудових мігрантів, – пояснює Ольга Гуліна, директорка Інституту міграційної політики RUSMPI. – Багато людей, які приїхали в Німеччину в 2015-2016 роках і подалися на статус біженця, насправді хотіли працювати, але не знали іншого способу, як легалізувати своє перебування”.

Звідси і два законопроекти, які вже схвалив уряд і які будуть винесені на голосування в Бундестазі вже в першій половині наступного року.

Перший націлений на те, щоб допомогти мігрантам, які мають статус толерованого перебування (надається тим іноземцям, які просили про статус біженця, але не відповідають його критеріям, проте не можуть залишити територію країни), інтегруватися в німецький ринок праці.

Другий – дає право працювати в Німеччині тим іноземцям, які підписали трудовий контракт і мають підтверджену німецькою стороною професійну кваліфікацію. Ті, у кого контракту ще немає, але є фах і знання німецької на рівні В2, зможуть протягом шести місяців шукати роботу або місце в системі професійно-технічної освіти.

Як стверджує експерт Фонду Бертельсмана Маттіас Маєр, цей законопроект – результат компромісу між необхідним і політично можливим.

“Якщо людям з університетськими дипломами могли вже більш-менш легко переїхати в Німеччину, то тепер лібералізація торкнеться й випускників професійно-технічних шкіл. І хоча в первинному проекті, запропонованому Соціал-демократичною партією в 2016 році, фігурували і система квот, і система пунктів, у проголосованому 19 грудня варіанті ці норми відсутні”, – зазначає Маєр.

Хоча описані зміни – це крок уперед для німців, назвати їх відкриттям ринку праці важко.

Тим більше, що і тут, за словами Даніеля Тіма, професора університету в Констанці, є підводні камені.

“З одного боку, нові правила досить прості, оскільки вимагають від потенційного іммігранта лише трудовий договір і визнані німецькою системою професійні компетенції. З іншого – в Німеччині функціонує унікальна система подвійної освіти (працюючи у фірмі, працівник одночасно отримує кваліфікації на базі професійно-технічної школи), тому отримання багатьох спеціальностей, згаданих у німецькому каталозі, можливе лише в Німеччині”, – підкреслює професор.

Пропозиція для обраних

Описані закони почнуть діяти в 2020 році. Вони зможуть допомогти тим іноземцям, у кого є конкретні робочі навички та кому не шкода витратити час і гроші на їх підтвердження в Німеччині, оформлення дозволу і посвідки на проживання.

Маттіас Маєр стверджує, що їхня кількість набагато менша, ніж ті 500 тисяч, про яких кажуть у Польщі. “У 2009 році до Німеччини приїхали 16 тис. кваліфікованих робітників з країн, що не входять до ЄС. У 2017-му ця цифра зросла до 38 тис. Після того як нові закони почнуть діяти, я припускаю розширення цієї групи на 10 тис., а за пару років, можливо, на 15 тис. осіб на рік. Але ніякого буму не буде”, – каже експерт.

Ольга Гуліна звертає увагу на те, що найлегше знайти роботу і легалізуватися буде тим, хто зможе працювати в трьох секторах: будівництво, догляд за літніми людьми і IT. І хоча понад 15% українських іммігрантів зайняті в будівництві, а українські IT-фахівці стали міжнародним брендом, німецькі вимоги погано накладаються на структуру української міграції в Польщі.

Українська міграція до Польщі все ще має короткочасний характер. За даними опитування Personnel Service, близько 80% українських мігрантів проводять у Польщі не більше ніж півроку, менше 15% планують залишатися в країні понад рік.

Польща приваблює українців саме можливістю короткострокового легального працевлаштування, в яке не потрібно інвестувати свої кошти.

Роботодавці рідко вимагають високої кваліфікації і знання мови. Не можна забувати і про певну неквапливість польських контрольних органів – ризик депортації з країни через погано оформлені документи в Польщі невисокий.

Німецькі умови ж орієнтовані на тих, хто хоче не просто підзаробити, а саме переїхати. І тут для українських довгострокових мігрантів у Польщі існує інший бар’єр – після переїзду в іншу країну ЄС вся їхня міграційна історія, необхідна для отримання статусу резидента і громадянства, обнуляється.

Чим українців не влаштовує Польща

Порівняно з іншими країнами Євросоюзу Польща має ліберальне міграційне право. Його ключова відмінність від західних сусідів – з 2011 року існує система декларацій про намір працевлаштувати іноземця, які швидко оформлюються і дозволяють громадянам країн Східного партнерства (крім Азербайджану) і Росії працювати без оформлення дозволу на роботу.

До того ж у Польщі є можливість подати документи на дозвіл на проживання навіть в останній день легального перебування, що особливо привабливо для українців, які приїхали за безвізом.

Однак істотною проблемою для іммігрантів у Польщі є бюрократія: в столичному Мазовецькому воєводстві дозволу на роботу можна чекати навіть півроку, а посвідки на проживання – близько двох років. Хоча кількість іммігрантів за останні роки зросла, пунктів інформації для них поменшало.
Крім того, в Польщі практично відсутня інтеграційна політика. Уряд партії “Право і справедливість” не відрізняє інтеграцію від асиміляції, обмежуючись розмовами про культурну близькість тих чи інших народів. Тоді як навіть українці не дуже добре володіють польською мовою – 54%, за даними опитування EWL Group, декларують, що знають її погано або дуже погано.

Спроба змінити ситуацію наштовхнулася на критику Міністерства внутрішніх справ.

У партії “Право і справедливість” побоялися здатися migrant friendly, щоб не втратити голоси націоналістично налаштованих виборців.

Хоча німецька лібералізація міграційного права поки не видається загрозливою, це не може бути виправданням для бездіяльності польських політиків, вважає Анджей Миколаєвський.

“Польській економіці в майбутньому набагато більше потрібні кваліфіковані працівники, ніж проста робоча сила. Останні до Німеччини не поїдуть, а от перші робитимуть усе, аби там опинитися. Тож якщо німці за кілька років побачать, що лібералізація пішла їм на користь, то, на відміну від польської влади, не стримуватимуть себе з ідеологічних причин”, – підсумовує Миколаєвський.

Читайте також:

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *


*