Більше року у Шацьку активно працює група волонтерів “Небайдужі”. Чимало зусиль до створення цієї групи доклала Неля Сацюк, для якої волонтерство та допомога іншому є чи не найпершим пріоритетом у житті.
Адже волонтер для Нелі – це той, хто вірить у світле майбутнє того, кому допомагає. Сама вона вирішила зайнятись волонтерством, оскільки вважає, що це та сама благодійність, але без реклами, “без піару”.
– Я не скажу, що я от захотіла в цю хвилину стати волонтером і ним стала, ні. Я йшла до цього невеликими кроками, коли розпочинала власну справу. Думаю, що людина, яка живе у суспільстві, не може бути байдужою (проте чимало людей зараз якраз і є байдужими до всього, окрім себе) до всього, що відбувається довкола: чи це в районі, чи в області, чи навіть у цілій державі.
Сьогодні Неля пригадує, як створювалась група волонтерів та якими були перші зустрічі їх, як громадської організації, з владою. Зізнається, що вони були не надто теплими та дружніми, оскільки влада на той час (листопад 2014-го р. – авт.) були інші волонтери, які працювали у дусі “колективної допомоги”.
“Небайдужі”, навпаки ж, хотіли організовувати суто конкретну, адресну допомогу для кожного бійця. Тому група волонтерів об’єдналась та працювала за підтримки жителів району, які допомагали мобілізованим землякам. Інколи виникали й неприємні ситуації людської байдужості, оскільки є фінансова можливість, але немає простого людського співчуття.
– Ми на початку своєї діяльності взяли собі за правило – максимально звітуватись, а також керувались та керуємось методом – допомога конкретному бійцю. Ми й далі стараємось робити все прозоро та відкрито.
Неля зізнається, що зараз простежується спад активної волонтерської діяльності. Адже, як виявилось, на це є причини. Насамперед, кожна хвиля мобілізації відрізняється, наприклад, перших три хвилі були більш масштабними, тому й потреби були набагато більшими, ніж зараз. А тепер існує така тенденція: солдат чи його родина телефонує, каже, що необхідно, і таким чином формується посилка.
Волонтери раді будь-якій допомозі, але для Нелі запам’яталась найцінніша: пенсіонерка принесла зв’язані власноруч теплі речі, ще й додала 50 грн. Волонтери розуміють, що та сама пенсіонерка не має великих статків і ледь виживає на одну пенсію, але не прийняти допомогу вони не можуть.
Неля Сацюк запевняє, що чимало шацьких підприємців допомагали та допомагають, тому солдати та волонтери вдячні їм за це.
– Мене зараз, як ніколи турбує псевдоволонтерство, адже вважаю, що це такий же гріх, як обман, крадіжка, нажива на людському горі. Але, на жаль, це існує у суспільстві і чимало людей йде на це, оскільки у теперішньому світі вижити важко.
Зараз мене радує одне: солдати, яких чекали, повернулись додому цілими та неушкодженими, хоч і морально розбитими. І моя порада для них одна – триматись разом, бути завжди разом, підтримувати стосунки, бо ніхто їх не зрозуміє так, як вони один одного, ніхто не розділить їхнього болю. Ми ж чим зможемо, тим і допоможемо, тобто буде потреба – буде волонтерство та допомога.
Волонтери не очікують якоїсь подяки збоку солдат чи їх сімей, чи звичайних громадян. Для волонтерів же головна допомога не фінансова, а та, яка зроблена від душі, тому допомога може бути будь-якою та від кожного з нас.
Розмову вела Мар’яна Грабовська
Залишити коментар