Нью-йоркський олігарх показав волинське містечко всьому світові!
Євреї своє коріння не гублять. Мільярдер Арон Зігельман через довгих 56 років повернувся на свою маленьку батьківщину – у волинський Любомль, щоб усьому світові розповісти, як непросто жилося їхній общині у воєнні та післявоєнні роки.
– Арон Зігельман сам 1928 року народження. З матір’ю і сестрою 1939-го виїхав до Сполучених Штатів. Уперше після довгої розлуки приїхав до Любомля 1995-го, а потім – 1997 року, – розповідає директор Любомльського краєзнавчого музею Олександр Остап’юк. – Приїздив із цілою групою. Він розробив план, як на прикладі Любомля показати світові життя єврейської міської общини. Віддав на цей проект із власної кишені понад мільйон доларів! Найняв кращих письменників, кінооператорів. Режисером фільму про наше місто став той, котрий робив підводні зйомки у команді Кусто. Він за три дні тут за сто тисяч доларів працював…
Знімальна група, а це продюсери Айлін Дуглас, Рон Стейман, оператор Тім Косран (він і працював у знаменитій команді Кусто), побували і у волинському містечку. Прем’єра документального фільму «Любомль: моє серце пам’ятає» – про життя євреїв у міжвоєнний період 20-30-х рр. минулого століття – відбулася 29 квітня 2003 р. У фільмі спогадами діляться колишні євреї-любомльчани. Преса США широко висвітлювала цей проект.
Арон Зігельман
Добірка архівних світлин «Згадуючи Любомль», котру зібрав олігарх, узагалі побувала у Сенаті США – у галереї на площі 2000 кв. м діяла виставка про Любомль! Щоб усі розуміли, знаменитим світовим художникам важко влаштувати там виставку, а тут – волинський Любомль! Окрім того, її побачили у півсотні міст США, Єрусалимі, Канаді, Лондоні й Варшаві. Було зібрано понад дві тисячі фотографій та документів, пов’язаних із життям єврейської громади Любомля. А ще – безліч архівних документів, газетних публікацій, предметів побуту, особистих речей. Директорами проекту стали мистецтвознавець Фред Васерман, а потім – доктор Джил Векслер. Побувала ця виставка й у Вашингтоні – у бібліотеці конгресу США.
Арон Зігельман також видав книгу про єврейську общину «Любомль: меморіальна книга знищеного міста» – на івриті та англійською мовою. А от українською перекладу нема…
Олександр Остап’юк каже, що пан Зігельман розповідав про євреїв у Польщі – України він узагалі не відмежовував як держави.
Олександр Остап’юк
– Якби ви бачили, як вони ті старенькі архівні фото, що у нас, перезнімали. Вони ж зробили їх по два метри. І якої якості ті роботи! Словом, усюди діяли виставки, тільки от в Україні… такої не було.
Тож згодом Арон Зігельман справедливо зауважив, що у світі про Любомль знають краще, як в Україні.
– Ми з ним двічі зустрічалися, говорили про все. Ходили по хатах, він на возі їздив. Живий такий, рухливий, – коротко, але влучно характеризує мільярдера Олександр Дмитрович.
Краєзнавець розповідає, що на виставці так і не побував, хоча сам пан Зігельман двічі запрошував – у Лондон та Єрусалим.
– Не міг я поїхати, бо ж то гроші чималі потрібні. Я був у Варшаві на виставці, точніше – міг би бути, – каже. – Але коли врешті зібралися поїхати туди, був уже останній виставковий день, тож ми… поцілували замок зали – день тому у Варшаві виставку здали.
І сміх і гріх. Арон Зігельман, очевидно, так і не збагнув, чому ці дивні українці так і не спромоглися подивитися на готову роботу.
– Він мене питав: «Яка у вас зарплата?». Це був 1995-й. Коли я відповів, що 18 доларів, то перепитав: «За годину?». Я засміявся, а він каже: «То у вас такий гумор»…
На згадку Олександр Дмитрович подарував мільярдеру з Нью-Йорка колекцію срібних єврейських монет. Там було на чималу суму – не менше 500 дол. США. Для нас чималу… Але ж хіба тільки грішми треба оцінювати?
Світлана ДУМСЬКА.
На фото автора та з архіву Любомльського краєзнавчого музею.
Залишити коментар